Валютні війни

Анотація

У статті зроблено спробу продемонструвати можливі наслідки третьої валютної війни, що триває, на основі аналізу наслідків двох попередніх, що вже завершені. Валютні війни - це спроби двох або більше країн поліпшити свої конкурентні позиції стосовно інших країн шляхом девальвації своїх національних валют (т.з. політика «розори свого сусіда»). Для кожної країни девальвація забезпечує принаймні тимчасову ціннісну перевагу, що підвищує конкурентоспроможність вітчизняних фірм. Будь-яка країна може зберігати таку перевагу лише до тих пір, поки наступний конкурент не девальвує власну валюту. У глобальному масштабі, коли кілька країн одночасно використовують занижені національні валюти для стимулювання експорту товарів і послуг, стримування імпорту, збалансування торговельного та платіжного балансу та стабілізації загальної економічної ситуації в своїй країні, валютна війна негайно набирає обертів. Перша валютна війна (1921-1937 роки) завершилася відмовою на глобальному рівні від золотого стандарту та другою Світовою війною; друга валютна війна (1967-1987) призвела до відмови від золото-доларового стандарту та системи фіксованих валютних курсів,  і загалом до падіння Бреттон-Вудської системи. На початку 2000-х років на самиті міністрів фінансів і керівників центробанків країн у Південній Кореї розглядалося питання щодо скоординованої монетарної політики. У підсумковому комюніке було зазначено, що країни утримаються від конкурентної девальвації національних валют. Втім вже з 2010 року з легкої руки міністра фінансів Бразилії Гвідо Монтега вираз «валютна війна» став загальновживаним для характеристики стану міжнародних валютних відносин. Останнім часом особливістю нової валютної війни став її реверсний характер (цілеспрямоване підвищення курсу власної національної валюти з метою стимулювання імпорту та приборкання інфляції) та зростання ролі криптовалют.