Удосконалення стратегічного планування зовнішньоекономічної діяльності
DOI:
https://doi.org/10.37659/2663-5070-2024-13-13-19Ключові слова:
стратегічне планування, міжнародна економічна діяльність, глобалізація, цифровізація, конкуренція, інновації, адаптивністьАнотація
У статті досліджено методи та підходи до вдосконалення стратегічного планування зовнішньоекономічної діяльності в умовах глобалізації та динамічних змін економічного середовища. У сучасних умовах підприємства, що розширюють свою діяльність за межі національних кордонів, стикаються з множинними викликами та можливостями, які потребують складних та адаптивних стратегічних підходів. Як приклад ефективного стратегічного планування розглядається діяльність OKKO GROUP — провідної української холдингової компанії, заснованої у 1997 році. Компанія демонструє успішну стратегію диверсифікації, розширивши свою діяльність від кількох автозаправних станцій у Західній Україні до багатогалузевого концерну, що охоплює роздрібну торгівлю, будівництво, енергетику, сільське господарство та страхування. Така стратегія диверсифікації дозволила OKKO мінімізувати ризики, пов’язані з мінливими регуляторними середовищами та конкурентною динамікою на різних ринках.
Розкрито ключові аспекти, що впливають на ефективність стратегічного управління, зокрема вплив глобалізації, цифровізації та зростаючої конкуренції. Стратегічне планування розглядається як фундаментальний елемент стратегічного менеджменту, що охоплює багаторівневі, складні процеси та численні управлінські рішення. Глобалізація ринків не лише розширила можливості для бізнес-зростання, але й посилила конкуренцію, роблячи вдосконалення процесів стратегічного планування незамінним для підтримання конкурентних переваг. Багатонаціональна присутність забезпечує доступ до ширших ринків, проте координація операцій через кордони залишається значним викликом. Окреслено основні проблеми стратегічного планування, серед яких невизначеність зовнішнього середовища та нестабільність міжнародних ринків.
На основі проведеного аналізу запропоновано комплекс рекомендацій, спрямованих на підвищення адаптивності та конкурентоспроможності підприємств через впровадження інноваційних підходів, аналіз даних та прогнозування. Запропоновані заходи включають розширення обсягів продажів, залучення нових клієнтів та інтеграцію передових маркетингових інструментів. Особистий продаж визначено як найефективніший метод комунікації. Рекомендується впровадження бонусної системи для досягнення високих результатів у конкуренції між автозаправними станціями. Застосування запропонованих заходів значно підвищить ефективність маркетингової діяльності мережі, збільшить обсяги продажів та покращить загальну конкурентоспроможність підприємства.
Посилання
Porter, M. E. (1985). Competitive advantage: Cre-ating and sustaining superior performance. Free Press.
Barney, J. (1991). Firm resources and sustained competitive advantage. Journal of Management, 17(1), 99-120.
Teece, D. J., Pisano, G., & Shuen, A. (1997). Dynamic capabilities and strategic management. Strategic Management Journal, 18(7), 509-533.
Ghemawat, P. (2007). Redefining global strategy: Crossing borders in a world where differences still matter. Harvard Business Review Press.
Rugman, A. M., & Verbeke, A. (2004). A perspec-tive on regional and global strategies of multina-tional enterprises. Journal of International Business Studies, 35(1), 3–18.
Brynjolfsson, E., & McAfee, A. (2014). The Second Machine Age: Work, progress, and prosperity in a time of brilliant technologies.
Ansoff, I. (1989). Strategic management. Economics.
Ansoff, H. I. (1980). Strategic issue management. Strategic Management Journal, 1, 131–148.
Bradfiled, R., Wright, G., Burt, G., Cairns, G., & van der Hejden, K. (2005). The origins and evolution of scenario techniques in long range business planning. Futures, 37(8), 795–812. https://doi.org/10.1016/j.futures.2005.01.003
Bilyk, O. (2020). Management of innovative activity of the enterprise. Derzhavne Upravlinnya: Udo-skonalennya ta Rozvytok [Online], 6. https://doi.org/10.32702/2307-2156-2020.6.101
Chen, J., Han, L., & Qu, G. (2020). Citizen inno-vation: Exploring the responsibility governance and cooperative mode of a “post-schumpeter” paradigm. Journal of Open Innovation: Technology, Market, and Complexity, 6(4), Article number 172, pp. 1-11. https://doi.org/10.3390/joitmc6040172
Dadaev, Ya. E. (2021). Diversification and integra-tion as forms of providing strategic guidelines for enterprise management. Bulletin of the Volgograd State University. Economy, 23(1), 141–152. https:// doi.org/10.15688/ek.jvolsu.2021.1.12
Demidenko, S. (2019). Features of strategic analysis of enterprises medium. Efektyvna Ekonomika [Effi-cient Economy], 9. Available at http://www.econo-my.nayka.com.ua/pdf/9_2019/21.pdf
Dixit, A., & Pindyck, R. (1994). Investment under uncertainty. Princeton University Press.
Drozdova, G. (2002). Management of foreign economic activity of the enterprise: Textbook. CUL.
Dunning, J. H., & Lundan, S. M. (2008). Multina-tional enterprises and the global economy. Edward Elgar Publishing.
11. Dutton, J. E., & Duncan, R. B. (1987, March/ April). The influence of the strategic planning pro-cess on strategic change. Strategic Management Journal, 8(2), 103–116. https://doi.org/10.1002/smj.4250080202
12. Evenko, L. I. (1996). Evolyutsiya kontseptsiy upravleniya chelovecheskimi resursami [Evolution of human resource management concepts]. In Strategiya razvitiya personala: Materialy konferen-tsiyi [Personnel development strategy: Conference proceedings] (pp. 22–25). N. Novgorod: NIMB.
Falmer, R. M. (1992). Encyclopedia of modern man-agement. VIPKenergo.
Ivanitskaya, I. P., & Vasilyeva, I. A. (2015). Determi-nation of the self-sufficiency of the social potential of the constituent entities of the Russian Feder-ation. Science, 7(5), 46. https://naukovedenie.ru/PDF/37EVN515.pdf
Grynevych, L., & Zirko, O. (2022). Structural chang-es in economy and the labor market: European Union and Ukraine. Economic Annals-XXI, 3-4(1), 16–19. Available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ec-chado_2022_3-4(1) 5
Hart, S. L., & Dowell, G. (2011). A natural-re-source-based view of the firm: Fifteen years after. Journal of Management, 37(5), 1464-1479.
Karl, S. R., & Warnera, M. W. (2019). Building dy-namic capabilities for digital transformation: An ongoing process of strategic renewal. Long Range Planning, 52(3), 326–349. https://doi.org/10.1016/j.lrp.2018.12.001
Katkalo, V. S. (2011). The evolution of the theory of strategic management. Graduate School of Man-agement.
Podberezkin, A. I., & Kharkevich, M. V. (2015). Peace and war in the 21st century: The experience of long-term forecasting of the development of internation-al relations. MGIMO.
Kim, W. C., & Mauborgne, R. (2005). Blue Ocean strategy. Harvard Business Review Press.
Kindratska, H. (2006). Stratehichnyi menedzhment [Strategic management]. Znannia.
Kogut, B., & Kulatilaka, N. (1994). Operating flexi-bility, global manufacturing, and the option value of a multinational network. Management Science, 40(1), 123-139.
Miller, K. D. (1992). A framework for integrated risk management in international business. Journal of International Business Studies, 23(2), 311-331.
North, D. C. (1990). Institutions, institutional change, and economic performance. Cambridge University Press.
Peng, M. W., Sun, S. L., Pinkham, B., & Chen, H. (2009). The institution-based view as a third leg for a strategy tripod. Academy of Management Per-spectives, 23(3), 63-81.
Porter, M. (2016). Competitive advantage: How to achieve a high result and ensure its sustainability. Alpina.
Schoemaker, P. J. (1995). Scenario planning: A tool for strategic thinking. Sloan Management Review, 36(2), 25-40.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
